ШКОЛА!!! Це слово знайоме й дороге кожній людині.
З нею пов’язане дитинство і юність, найдорожчі і неповторні роки.
В школу за руку ведемо ми своїх дітей і онуків.
І тому, як би не змінювалась зовнішність школи і місце її розташування,
в пам'яті кожної людини вона залишається такою, якою була в ті дорогі й неповторні роки.
Сьогодні Ізюмська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11 Ізюмської міської ради Харківської області – нове сучасне приміщення. Ця будівля гордо піднялася на Верхньому Селищі серед одноповерхових будинків і зелених садів. Ця будівля побудована в 1970 році по вулиці Володимира Бескорсого (раніше Петровського), 35- А за один рік. Школа була необхідна, тому що застосоване під школу в перші післявоєнні роки приміщення було в аварійному стані. Місце для школи вибрали не випадково. Вулиця Володимира Бескорсого розташована в центрі Верхнього Селища.
День відкриття школи став святом для всього міста: в будівництві брали участь всі організації, учні школи, батьки, населення мікрорайону. Педагогічний колектив, учні і батьки доклали чимало зусиль, щоб упорядкувати і озеленити шкільний двір, побудувати стадіон, географічний майданчик, забезпечити приладдям предметні кабінети, приміщення для груп продовженого дня. Середня школа № 11 стала однією з найкращих шкіл міста, щодо пристосованості навчально-виховної роботи. І перед педагогічним колективом, партійною, комсомольською та піонерською організаціями постало важливе й відповідальне завдання - підвищити якість навчально-виховної роботи, добрими справами відповісти на турботу і увагу до потреб школи, відродити традиції довоєнної школи № 11.
Школа № 11 така ж, як і тисячі шкіл в нашій великій країні. І, як кожна школа, завод, колгосп, місто, вона має свою історію, свою біографію. А історія нашої школи багата на події, насичена цікавими фактами.
В 1918 році правління Північно-Донецької залізниці відкрило на території Нижнього селища в районі залізничної станції Ізюм, в колишньому будинку купця Карпухіна початкову школу, яка тоді мала назву “червона школа”. В школі навчались діти робітників залізничних майстерень та населення Нижнього селища. Організатором та першим директором школи був тов. Бараков (ім´я та по батькові учні тих років не пам'ятають) Він працював лише один рік, був переведений на іншу роботу, а школа росла, бо зростала і кількість робітників залізничних майстерень, (зараз це Ізюмський ремонтний завод), збільшувалось населення селища. В роки громадянської війни та інтервенції школа закривалась та знову відкривалась з перемогою Червоної Армії.
Учні 1918-1927 років випуску називають другим директором школи Лук'янова Івана Даниловича. В їх пам'яті залишились і прізвища вчителів школи:
Бойко Людмила Йосипівна і Бойко Анна Йосипівна вели уроки математики;
Патланчук Георгій Степанович – уроки української мови та літератури;
Лук´янова Євгенія Миколаївна – уроки німецької мови.
В початкових класах працювала Федорова Марія Федорівна, інших не пам´ятають.
Щербакова Анна Платонівна, яка поступила до 1 класу у 1922 році та закінчила 7 класів в 1929 році, розповіла про те, як відповідально учні тих років ставились до навчання, виконували сумлінно трудові завдання. В 1923 році в школі була створена піонерська організація. Першими вожатими були Петровський Леонід та Індовцев. Вожатими в загонах працювали комсомольці майстерень, робітники ст. Ізюм Семенова Поліна, Болтенко Костянтин. Учні навчали грамоти своїх близьких, сусідів. До цього доручення ставились особливо серйозно. Діти розуміли, як необхідні Батьківщині освічені люди, і намагались гарно вчитися, допомагати дорослим у всьому. Щербакова А.П. закінчила педагогічний технікум, потім педагогічний інститут і працювала в школах № 11 та № 12 м.Ізюма, доки вийшла на пенсію.
В 1924 році школа переросла в семирічну. Більшість її випускників поступали в технікуми, училища. Після закінчення навчання повертались працювати в рідне місто /Перевозник Г.Т. після закінчення медучилища працювала в залізничній поліклініці; Ковалевська, Шульц, Іваненко та інші/. Кількість учнів в школі росла, і “червона школа” не вміщувала всі класи, школа працювала в 2 зміни. Частина класів займалась в бараках по вул.Заводській.
З 1931 року школа № 11 стала середньою школою. Їй був переданий двоповерховий барак по вул.Київській № 1, зараз на місці барака побудовано два двоповерхових гуртожитки для робітників ІТРЗ. Навчання в школі проводилось українською та російською мовами, бо з Орловської, Курганської, Білгородської областей на ремонтний завод приїжджало багато робітників з дітьми.
В 1931 – 1934 рр. “червона школа” і бараки не вміщували всіх учнів, підготовчі класи навчались в кімнатах клуба ІТРЗ. Школа займала приміщення по обидва боки залізниці, відстань між будівлями велика, працювала в 2 зміни, це заважало нормальній роботі. Але і в таких умовах школа успішно вирішувала поставлені перед нею задачі: готувала підростаюче покоління до життя, сприяла росту грамотності населення країни.
В 1935 році почалось будівництво шкільного приміщення по вул.Київській (Зараз на місці школи побудовані 3-х поверхові будинки по вул.Залізничній, 2)
В 1936 році була споруджена двоповерхова дерев´яна будівля із світлими та просторими класами, широкими коридорами, кабінетами фізики, хімії та військової справи, вона прийняла в свої стіни учнів СШ № 11. Але і ця будівля на вміщувала всіх учнів, окремі класи навчались в бараках по вул. Заводській і по вул. Київській.
В 1936 року по 1939р. старшою вожатою в школі працювала Орлова Ніна Харитонівна. В своїх спогадах вона особливо відмічала роботу колективу вчителів і учнів по оволодінню знаннями. Школа була першою по успішності і художній самодіяльності серед шкіл Північно-Донецької залізниці. Відрізнялась і успіхами в спорті, у військово-патріотичному вихованні. З гордістю про свою школу згадують і учні тих років. Голембієвська Е., Дробитько Г., Лисенко Н., Вакуленко В., Ракитянська А., Ковалевська Н., Перевозник Г. з вдячністю згадують своїх вчителів. В ці роки в школі склався міцний і працелюбний педагогічний колектив, який успішно виконував поставлені завдання:
Расамахіна Евдокія Іллівна учитель початкових класів, працювала в школі до 1948 року.
Расамахін Яків Олександрович – працював учителем російської мови та літератури;
Грязнова Лідія Миколаївна – учителем німецької мови;
Петренко Анна Олексіївна – учителем початкових класів - працювала до 1972р. в СШ № 11та № 12.;
Кулакова Дора (по батькові не пам´ятають) – учителем німецької мови;
Бернадський – учителем фізики та хімії;
Юшманов Філарет Андрійович, матрос із “Потьомкіна”, вів уроки Конституції СРСР, увійшов глибоко в серця своїх учнів;
Бойко Марія Федорівна – учитель української мови та літератури, працювала в школі до 1950 року. Любов до предмета передала багатьом своїм учням. Вчила не тільки мови та літератури, але й життя. Більшість її учнів вибрали професію учителя і спеціальність вчителя української мови та літератури (Ракитянська А.А., Штельмах А.,Кур´єрова Н.) Вакуленко Віктор та Дімаров Анатолій стали українськими письменниками. Рідній школі надіслали свої твори і спогади про Марію Федорівну;
Гранін Василь Іванович – учитель географії, навчив бачити й любити Батьківщину, захопив багатьох радіосправою;
Філіпов Юрій Степанович, учитель математики, керував хором, грав на скрипці, його називали “ходячою енциклопедією”;
Узелко Федір Петрович – учитель математики;
Мірошніченко Іван Данилович – учитель фізики;
Малик Раїса Спиридонівна – учитель географії;
Васкова Ольга Радіонівна – учитель хімії.
В столярній майстерні працював з учнями Дерев´янко, музику навчив любити Ковалевський (імен та по батькові не пам´ятають).
Пригадують і інші прізвища (Зінковський, Марков, Кіріцева), але не можуть назвати, які предмети викладали вони.
В 1936 році був перший випуск з 10 класу. У випускниці Голембівської зберігся знімок випуску. Директор школи Підмогильний (імені, по батькові не пам´ятають)
Випускники 1936р. – діти, народжені в 1917-1918 роках, яким Радянська влада відкрила широкі можливості. Більшість з них встигли до Великої Вітчизняної війни одержати вищу освіту, багато хто з них став на захист Батьківщини на фронтах Великої Вітчизняної війни чи в тилу готували перемогу.
З 1937 року військовим керівником і секретарем комсомольської організації працював Лідо Михайло Ігнатович. В школі працювали гуртки “Ворошиловський стрілець”, ЛВО, сигнальщиків-інструкторів. Військові гуртки відвідували не тільки юнаки, а й дівчата… Кращими були – Воронцова М, Габірних, Расамахіна. Приємно було колективу школи читати лист-подяку з Харківського університету за гарну підготовку випускників. Расамахіна Н. по стрільбі з гвинтівки зайняла І місце по університету і відмінно виконала завдання по розбору й збору гвинтівки з закритими очима. Учні школи стрибали з парашутної вишки /до війни вишка стояла у парку клуба ІТРЗ/, вчилися літати на планерах і літаках/ аеродром був на околиці селища, зараз вул.Аеродромна/.
Захоплення військовою справою не пройшло безслідно: випускники школи успішно вступали і закінчували військові училища та в роки Великої Вітчизняної війни активно брали участь у захисті своєї Батьківщини. Імена багатьох з них знають не лише мешканці нашого міста:
Недбайло А.К. – двічі Герой Радянського Союзу
Федорченко І.Л. – генерал
Фокін С.А. – льотчик
Зацепа Н.С. – штурман-випробувач
В 1936/1937 навчальному році директором школи працював Бахмач Анатолій Павлович, завучем – Кученко Данило Ф. (в післявоєнні роки працював учителем в СШ № 2), із школи випустили два 10-х класи (російський та український) – 80 випускників.
Випускники добре запам'ятали, що школу закінчували у новій будівлі. Про своїх однокласників розповіла Ракитянська Анастасія Аркадіївна (випускниця 1937 року), яка закінчила Харківський педагогічний інститут і працювала в СШ № 11 та СШ № 12 до виходу на пенсію. Вона назвала тих, кого пам´ятає, про кого знає:
відмінник Серобаба Яків закінчив Московський будівельний інститут;
Швидкий М. та Ткаченко А. – Харківський будівельний інститут.,
Перевозник А., Петрушенко В. – Харківсько інженерно-економічний інститут; Покровський – Харківський юридичний інститут,
Комяхова – медичний,
Яценко М., Садковий Е.,Садковий Ю., - військове училище;
льотне – Білогай Г.,
Гусиченко В., Улезко Ю. – Харківський педагогічний.
В 1937/1938 навчальному році із складу учнів СШ № 11 були виділені класи з російською мовою навчання в самостійну СШ № 12.
В довоєнні роки школа працювала на повну потужність. Багато уваги приділяли військово-патріотичному вихованню, трудовому вихованню та всебічному розвитку особистості учнів.
Випускники школи 1939,40, 41 років Лисенко Н.І., Конюхова М., Титаренко В. та інші згадують про цікаві екскурсії й походи по рідному краю, заняття літературних гуртків, військові ігри і походи, шкільні і міжшкільні спортивні змагання. Випускники школи успішно вступили у вищі навчальні заклади, але закінчити їх не встигли. Багато випускників школи і старшокласники брали участь в боротьбі, на фронті і в тилу кували перемогу над німецько-фашистськими загарбниками. Ті, які залишилися живими, продовжували навчання після війни. На початку війни приміщення ЗОШ № 11 було віддано під шпиталь, учні навчалися в бараках у дві зміни. Старшокласники з учителями їздили в села Кам'янку і Комишуваху рити протитанкові траншеї, допомогали медперсоналу шпиталя.
В роки перших п'ятирічок, в довоєнні роки, школа успішно вирішувала соціальні замовлення: готувала молодь для вступу в середні та вищі навчальні заклади, сприяла формуванню високої відповідальності перед Батьківщиною і підготовці грамотних спеціалістів для різних галузей промисловості, транспорту, народного господарства. Значна частина дипломованих спеціалістів повернулась в рідне місто працювати і досі продовжує працювати: Голембієвська О.І., Ракитянська А.А., Покровський П., Літвиненко П.Л., Руденко Н., Дергачов Р.І., Ковалевський , Фокін та інші.
В період окупації міста німецько-фашистськими військами приміщення школи використовувалось не за призначенням. Влітку 1942 року, вдень, школа загорілася. Пожежа почалася з військового кабінету /як згадують Літвиненко М.Л. та Скрипник С.М./ Через страх перед німцями ніхто не йшов гасити пожежу. Причина пожежі не відома.
Після звільнення м.Ізюма в уцілілому приміщенні ЗОШ № 12 по вул.Київській почала працювати середня школа з російською та українською мовами навчання.
Середня школа № 11 перестала існувати. В 1947 році управління Північно-Донецької залізниці виділило із складу СШ № 12 початкові класи в СШ № 11. Школі був наданий барак по вул.Заводській. Працювала школа у дві зміни. Збереглись і фотокартки учителів школи від 27 травня 1948 року: Ісаєнко М.І., Логвінова Р.Я., Кисловська Г.Ф., Логінов Н.К., Головко Н.С., (секретар).
В 1950 році школа стала семирічною. Їй була передана двоповерхова дерев'яна будівля по вул.Пролетарській /колишнє управління будівництва/. В перші роки працювали в 5-7 кл. вчителі з інших шкіл міста, але поступово складався постійний колектив:
Багрич Н.М. – учитель російської мови та літератури, потім працював бібліотекарем.
Жернова К.К. – учитель біології та хімії.
Федорова Н.М. – учитель німецької мови.
Удовиченко П.А. – учитель математики.
Ракитянська А.А. – завуч, учитель укр.мови та літератури.
Педагогічний колектив працював над створенням матеріальної бази школи і впорядкуванням шкільного подвір´я. Були створені кабінети фізики, хімії, біології, побудована теплиця й майстерня. В роботі активну участь брали учні, батьки. Щороку збільшувалась кількість учнів, ріс педагогічний колектив:
Лисенко Стефанія Йосипівна – учитель укр.мови та літератури;
Синякова Марія Андріївна – учитель математики;
Запорожченко Параска Василівна – учитель географії;
Ковальова Валентина Олександрівна – учитель фізвиховання;
Гончаренко Зінаїда Павлівна – учитель англійської мови;
Сердюкова Євгенія Дмитрівна – учитель історії;
Бондаренко Дмитро Юхимович – учитель фізики;
Курмаз Іван Васильович – учитель математики;
Чебанна Галина Гаврилівна – учитель біології;
Крицун Михайло Іванович – учитель української мови;
Мякота Галина Ф. – учитель укр.мови та літератури;
Новикова Анна Трохимівна – учитель рос.мови та літератури;
Ісіченко Лариса Федорівна – учитель математики;
Марченко Марія Іванівна – учитель рос.мови та літератури;
Штанько Іван Григорович – учитель фізики.
Педагогічний колектив продовжував традиції, які склалися до війни в СШ № 11: гарно працювали гуртки художньої самодіяльності школи. /керівникБогодух Г.В., Лелека А.М./, виступали учні перед трудовими колективами ІТРЗ, ІОМЗ, успішно виступали на міських олімпіадах, хор школи був одним з найкращих в місті.
Трощенко В.А. працював директором до 1958 року, Ракитянська А.А. – завучем до 1952 року. З 1952 року до пенсії завучем школи працювала Крицун Валентина Степанівна.
З 1959 року директором став Шуліпенко Сергій Федорович. В 1962 році він був переведений в СШ № 1, яка тільки почала будуватися.
В 1962 по 1976 рік – директором був Островерх Артем Іванович.
У грудні 1960 року залізничні школи № 10, № 11, № 12 згідно Постанови Ради Міністрів СРСР від 23.10.1960 року № 1115 були передані у відомство Міністерства освіти УРСР. Островерх Артем Іванович бачив, що школа потребує капітального ремонту, що і двоповерхова будівля, і двозмінне заняття не вирішують проблему. В школі було все більше російських класів. Потрібна була школа, яка б відповідала сучасним вимогам. Він, директор, звертався в міські організації, в Харківський облвно щодо будівництва нового приміщення. До 60-х років майже всі школи міста розташовувались у приміщеннях, побудованих до війни, тільки СШ № 1 розміщувалась в новому приміщенні. В середині шістдесятих років будувалось нове шкільне приміщення для СШ № 2, а міський відділ народної освіти за підтримки міськвиконкому почав активну діяльність по будівництву існуючих шкільних приміщень. Був зроблений 15- річний план збільшення навчальних майданчиків в усіх школах міста. В цей час ІОМЗ на Верхньому селищі почав активно будувати житло і виникла потреба про негайне збільшення класних кімнат в школі № 11, а також про реорганізацію її в середню школу, бо і СШ № 12 була перевантажена. Починати добудову до барачного приміщення було недоцільно, тим більше, що перекриття між І та ІІ поверхами знаходились в аварійному стані і трималось стовпами в класних кімнатах. В 1966 році міський відділ народної освіти вирішив підключити до рішення питання про будівництво приміщення школи № 11 новообраного депутата Верховної Ради СРСР Ващенка Григорія Івановича. Почалась ця робота з його передвиборчої зустрічі в першій половині 1966 року з виборцями в клубі ІТРЗ. Після зустрічі в клубі Григорій Іванович на прохання Марії Омелянівни (колишнього директора клубу ІТРЗ) у супроводі керівництва міста, міськвно та начальника ІТРЗ Лозового А.В. відвідали барачне приміщення школи № 11. Переконавшись, що перекриття тримаються на підпорах, Григорій Іванович звернувся до Лозового А.В. і сказав: “За тобою проектна документація, а за мною – підрядчик та будівництво приміщення школи”.
Місце для будівництва було вибрано в центрі селища в колишньому садку поряд з приміщенням дитсадка № 7. Через рік на замовлення ІТРЗ проектна документація була виготовлена. Але терміново вирішити питання з будівництвом цього приміщення не вдалося, тому що Ізюмське будівельне управління з року в рік не виконувало навіть план будівництва житла в місті, а Куп'янський будівельний трест, якому підпорядкувалось Ізюмське будуправління, різними способами намагався не допустити цього будівництва, тому що будівництво шкільного приміщення їм екомічно було не вигідно.
Депутату Ващенку Г.І., не дивлячись на займану посаду, не вдалося за 4 роки депутатських повноважень Верховної Ради вирішити питання з підрядчиком про будівництво приміщення школи. Тільки через два місяці після повторного обрання його депутатом Верховної Ради СРСР, йому вдалось домовитись з Міністерством шляхів і зв'язку СРСР про те, щоб підрядчиком будівництва школи № 11 став трест “Донбасбуд”.
До початку великих морозів в 1970 році не був закінчений котлован під приміщення будівлі. Будівельна техніка не змогла далі рити котлован. Це загрожувало зривом графіка будівництва школи. Тоді на заклик міського відділу народної освіти і дирекції школи № 11 прийшло більше 200 чоловік – чоловіки Верхнього селища вручну вирили залишки котловану, і будівництво продовжувалось взимку.
Разом із будівництвом приміщення з початку 1971 року почалось завезення обладнання, меблів, технічних засобів навчання та наочних посібників. До початку нового 1971/72 навчального року будівництво приміщення школи було закінчене, обладнане меблями. Новий навчальний рік почали в новому приміщенні.
Протягом 1972 року всі навчальні кабінети і майстерні були обладнані за останнім словом техніки, на цей час також були придбані спортивний інвентар та спортивне обладнання. З 1 вересня 1972 року 8-річна школа була реорганізована в середню школу
1971/1972 навчальний рік. Учбово-матеріальна база школи відповідала сучасним вимогам. Школа перейшла на кабінетну систему навчання в 5-11-х класах, збільшилось число груп продовженого дня для учнів 1-4 класів. В результаті чого в школі не стало невиправданого другорічництва в початкових класах, збільшилась кількість учнів, які навчалися на “4” та “5”. У 1971/72 навчальному році школа № 11 була ще восьмирічною. Гордо та весело крокували першокласники до школи. Того року вони перший раз разом зі своїм вчителем увійшли у світлі кабінети, сіли за парти та почали заняття. Рівно через рік восьмирічна школа № 11 переросла в середню школу. Знову перший дзвоник на урок, перший учитель, перша буква, але це все для першокласників, а для випускників середньої школи все це останній раз. Та ось і випускний. З високо піднятою головою учні 10-х класів одержали атестати про середню освіту.
Помітно збільшувалась кількість учнів в школі.
1970/71 н.р. – 21 клас /16 з російською мовою навчання, 5 з українською мовою навчання/. Учнів у школі – 674.
1974/75 н.р. – 25 класів /21 з російською мовою навчання, 4 з українською/. Учнів у школі – 851.
Педагогічний колектив школи під керівництвом партійної організації за активної допомоги громадськості успішно вирішив задачі переходу на загальну середню освіту, згідно вимог постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 20 червня 1972р. та постанови ЦК КП України та Ради Міністрів УРСР від 20 червня 1972р. та 7 липня 1972 “Про перехід на загальну середню освіту молоді та подальший розвиток загальноосвітньої школи”.
Шефами школи був призначений колектив Ізюмського оптико-механічного заводу, наймолодшого заводу міста. В роботі по профорієнтації учнів брали участь провідні спеціалісти заводу, комітет комсомолу, велику роботу проводили вожаті з підприємства. Школа одержала замовлення готувати кадри для заводу.
Кожен рік в школу прибували молоді спеціалісти. Більшість після 3-х років роботи покидали школу, але ті, хто залишався, стали постійними працівниками школи на довгі роки.
Ткаченко Т.М., Труш В.Г. – учителі української мови та літератури.
Криворучко М.О., Кашуба Т.І., Ковальова Л.П., Жигайло Р.І. – учителі початкових класів.
Білогай Я.С. – учитель трудового навчання, креслення.
Зубко Г.А. – учитель географії.
Бутенко С.Б. – ст. вожата, учитель біології.
Захарченко В.Г. – військовий керівник школи.
Багато років працювали у школі учителі
Бондаренко А.М. /історик/,
Скрипник С.М. /учитель англійської мови і малювання/.
Дейнека А.Г., Штанько А.І. – учителі початкових класів.
Перекупченко Л.Н. –учитель хімії.
Шестакова Г.І. – учитель математики.
Охотська Л.І. – учитель російської мови та літератури.
Попова О.В. – учитель російськової мови та літератури.
В 1976 р. Островерх А.І., директор школи, пішов на пенсію. Директором школи була призначена Сидоренко М.П. Вона працювала один рік і пішла на пенсію.
З 1973 по 1977р. завучем школи працювала Масюк Катерина Михайлівна та була переведена директором школи робітничої молоді № 1.Другим завучем працював Тюпалов Віктор Трохимович, учитель математики.
В 1977р. пішла на пенсію Крицун Валентина Степанівна, яка працювала в школі з 1952р. учителем історії, зав. навчальним процесом, з 1953р. - організатором позакласної роботи.
В 1977році директором була призначена Бондаренко Елеонора Іванівна, зав.навчальним процесом – Нестеренко Надія Володимирівна, яка працювала в школі учителем англійської мови. Педагогічний колектив школи продовжував вирішувати завдання по впровадженню загальної і середньої освіти, удосконаленню уроку в умовах кабінетної системи навчання, профорієнтації учнів, підготовці учнів до трудової діяльності. За допомогою шефів був оформлений кабінет профорієнтації. Систематично проводились зустрічі з представниками професій, необхідних нашому місту. Були розроблені перспективні плани для роботи з учнями 4-10 кл.
В 1978р. школа почала навчати шестирічок в підготовчих класах. Першу групу вела Кашуба Тетяна Іванівна Був створений клас-кабінет для групи, спальня, придбані та виготовлені наочні посібники, ігри, іграшки.
В 1979р. було організоване трудове навчання 9-х кл. на базі оптико-механічного заводу. Результати довели, що і в наступному році треба продовжувати цю роботу, використовуючи досвід СШ № 5 та Харківських шкіл.
В 1979 році в школі в порядку експеременту був відкритий клас вирівнювання для дітей із затримкою інтелектуального розвитку. Навчала дітей Федорова В.О. по основній програмі, яка була розроблена інститутом удосконалення вчителів. Два роки працював цей клас. Але з ряду об´єктивних причин був закритий.
З 1979-80 року школа стала тільки з російською мовою навчання: 25 класів – 838 учнів.
1981 році випускники 10-х класів одночасно з атестатами про середню освіту одержали посвідчення про присвоєння спеціаліста та розряду. Закінчили із золотими медалями школу Кур'єров Олександр, Кропаніна Олена.
В 1983 році Рада ветеранів запросила юних піонерів на зустріч з ветеранами, присвячену Дню Перемоги. Зустріч проходила в червоному куточку гуртожитку Ізюмського Оптико-Механічного заводу. Діти із задоволенням слухали ветеранів.
В 1984 році до обов'язків директора школи приступила Шошина Ірина Володимирівна. В 1984-85 н.р. в школі було 28 класів – 961 учень. Збільшилась кількість дітей початкових класів. Учні школи активно брали участь в усіх заходах, успішно виступали в міських спортивних змаганнях. Протягом багатьох років школа займала ІІ місце серед міських шкіл. Удосконалювалась матеріальна база школи.
В 1985 році до обов'язків директора школи приступила Савченко Любов Григорівна. В нашому місті /1985-86/ проходив конкурс художньої самодіяльності. Учасниками конкурсу були: Міненко Наталія 3-А кл. і Самантіч Лілія – 9-А кл. З кожним роком росла успішність. Діти з інтересом пізнавали все нове. З золотою медаллю закінчила школу учениця 10-А класу Оніщенко Вікторія, з сірбними: Колісник Наталія, Водоріз Олена, Монастирський В’ ячеслав. З 20 по 25 травня в м.Одеса проходив перший республіканський зліт піонерських вожатих, присвячений 40-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні та ХІІ фестиваль молоді і студентів. В делегацію Харківської області увійшли член піонерського табору ІОМЗ, секретар комсомольської організації першого оптичного цеху Золотоверхий Юрій та старша піонервожата Мідіна Тетяна.
В центрі уваги учасників зльоту були питання росту та ефективності праці піонервожатих.
Настав 1987/88 н.р. Свято першого дзвоника пройшло в дружній та святковій атмосфері. Після довгого відпочинку, літніх канікул, діти із радістю зустрілись із своїми однокласниками та вчителями.
В 1987/88 навчальному році закінчили школу 95 учнів. Суховєєв Валерій, Колодяжна Людмила, Виноградська Марина були нагороджені срібними медалями.
В 1988р. був організований клуб “Пошук” /керівник Т.В.Мідіна/. Діти збирали матеріал про історію школи, про ветеранів Великої Вітчизняної війни, які закінчили школу до Великої Вітчизняної війни. Члени клубу листувались з А.К.Недбайлом, Зацепою М.С., Вакуленком В., Фокіним С.О. та іншими. В жовтні місяці проходила гра КВК: збірні 10-11 кл. замагалися із збірною командою вчителів. Ця гра викликала жвавий інтерес глядачів та гравців. Вона несподівана тим, що ні раніше, ні після того подібної гри не проводилось. Учителі перетворились у школярів, і не відчувалось, що на сцені були нашими суперниками наші ж учителі! Гра так захопила, що абсолютно не відчувалося тієї межі – “учень – учитель”. В цій грі перемогла команда учителів.
В березні 1989р. в ДК “Юність” проходила гра КВК між збірними СШ № 1 та СШ № 11. Наша школа яскраво показала свій гумор, свою кмітливість і в результаті – перемогла. Після цього у КВК з'явилось багато друзів. Хоча школа № 1 й була нашим суперником, однак дружба перемогла. Ось і закінчився навчальний рік. 5 випускників закінчили школу із срібними медалями: Ляшенко Віта, Талалаєнко Світлана, Бондаренко Світлана, Садова Ірина, Лукієнко Яна.
Настає 1989/90 навчальний рік. Для кого він перший, а для кого й останній. Веселі першокласники, засмучені випускники. Це для них останній рік в школі, після чого для них відкрита дорога в життя. Хто піде працювати, хто буде навчатися далі. І за цей короткий час їм потрібно обрати професію. Випускники 1990р. разом зі своїми класними керівниками Труш В.Г. та Зубко Г.А. їздили навесні на екскурсію по путівці Москва – Ленінград. Ця поїздка надовго залишиться у пам'яті дітей. В червні 1990 року в БК “Юність” проходив випускний вечір СШ № 11. Зібралось багато людей, це і вчителі, батьки, гості, бабусі випускників та просто знайомі. На урочистій частині вечора були вручені атестати про середню освіту всім випускникам, похвальні грамоти “За відмінні успіхи в окремих предметах”, за активну участь в художній самодіяльності, була вручена золота медаль Карпюку Руслану та срібні медалі: Задніпровській Олені, Труш Євгену, Слабоспицькому Євгену, Орді Ларисі. Потім був показаний концерт. Надовго в пам'яті глядачів залишився танець “Циганочка” у виконанні Синянського Дмитра, Чуканова Дмитра, Шестакова Олександра, Філона Валерія, Наливайка Сергія, Скрипник Наталії.
Потім випускники, батьки, вчителі повернулися в школу, де випускний вечір продовжувався солодким столом та дискотекою. На світанку випускники пішли зустрічати сонце. Педагогічний колектив школи брав участь у міському конкурсі художньої самодіяльності. Кращими визнали хор, танцювальний колектив “Берізка”, танець “Танго” у виконанні І.В.Шошиної та Г.В.Куроп´ятника. В цьому ж році нашій школі надали статус школи з українською мовою навчання. Вперше для наших першокласників, які тепер будуть навчатися в д/с № 7 та д/с № 17. Навчання буде вестися на уукраїнською мовою.
Випускникам в цьому ж 1991 р. була надана можливість побувати у столиці м.Москві та у місті яскравої неповторної долі м.Ленінграді. “У лютому 1991 року нашому випуску була надана можливість побувати в столиці, тоді ще СРСР, у м.Москві, та у місті яскравої і неповторної долі, м.Ленінграді. В місті, яке зараз має свою першу назву, Санкт-Петербург. Із столицею ми познайомились, побувавши на оглядовій екскурсії. Екскурсовод розповів про визначні місця м.Москви. Та як же, побувавши у Москві, не побувати на Червоній площі? Місто, яке ми часто бачимо по телевізору, ми побачили своїми очима. Як чудово, що нам вдалося побувати там саме взимку. Білий сніг падав на Кремлівські ялинки… Ось вона російська зима! Почувши бій курантів і побачивши, як міняли почесну варту, ми вирушили далі. І ось перед нами розкинулось на сорока чотирьох островах велике місто- Ленінград. Місто спочатку ми бачили під час автобусної екскурсії, а потім знайомились з визначними досягненнями світового містобудівництва та мистецтва. Ми побували у Зимовому палаці /Зараз Державний Ермітаж/, Російському музеї /колишня резиденція Павла І/. Також побували в Ісаакіївському соборі. Петро І висловив побажання увічнити день свого народження спорудою собору на честь легендарного візантійського монаха Ісаакія Далматського, день святкування пам´яті якого припадає на 30 травня, співпав з днем народження Петра. Ось така коротка історія собору.
Звичайно ж побували на Крейсері “Аврора”, який поставили на вічну зупинку біля Великої Невки. З великим задоволенням побували в Кунсткамері. Також побували на місці дуелі О.С.Пушкіна з Дантесом і в багатьох інших місцях, не менш славнозвісних своєю історією. Звичайно, не можливо забути Піскарьовський цвинтар, на якому поховані тіла загиблих у блокаді. Кожного дня ми дізнавалися щось нове, цікаве про місто на Неві.
Через кілька днів ми з´їздили в місто Павловськ, який знаходиться неподалік від Петербурга. Катерина ІІ подарувала своєму синові – великому князю Павлу Петровичу лісову місцевість, яка розашована по берегам річки Слов´янка. Пізніше був побудований Павловський Палац та парк. Навіддільною частиною парку є численні павільйони та мости. Потім ми знову повернулись в Ленінград. Там відвідали Ленінградський Академічний театр на Невському проспекті. Із великим задоволенням ми подивилися комедію Сергія Михалкова “Все можуть королі”. З Петербургом нерозривно пов´язані імена відомих вчених, письменників, композиторів, художників.
Санкт-Петербург – Петроград – Ленінград – С.Петербург місто, яке виділяється серед всіх європейських міст – кількістю визначних пам´яток . Ми одержали велике задоволення після знайомства з містом на Неві. Ще нам сподобались самі ленінградці. Якщо нам потрібно було дізнатись щось, то всі люб´язно нам допомагали.
Ми сідаємо у поїзд Ленінград – Харків в надії, що обов´язково сюди ще повернемось. Ми всі закохані в тебе, Ленінград – Петербург!” (Із спогадів колишньої учениці, а зараз педагога-організатора СШ № 11 Усатової В.О.). По закінченні 1990/91 навчального року на випускному вечорі п'ятьом випускникам були вручені срібні медалі: Наливайко Алевтині, Васьків Віталію, Капусник Наталії, Кучеренко Ірині, Ямпольській Ірині.
В 1990/91 році відбувався конкурс “Учитель року”. З нашої школи взяли участь Фаузер С.А., Зубко Г.А. Вони зайняли призові місця і були нагороджені грамотами і пам'ятними подарунками. Вперше в 1991 році проходило свято “День сміху”. Учні були одягнені у костюми героїв казок. В цей день лунали веселі пісні, анекдоти, жарти.
В 1991/92 навчальному році відбувався конкурс “Учитель року”. В ньому брали участь Жигайло Р.І. та Гузенко І.О. зайняли призові місця, після чого були нагороджені похвальними грамотами й пам'ятними подарунками. По закінченню року четверо випускників були нагороджені срібними медалями, це Здвізова Ірина, Колісник Вікторія, Мороз Наталія, Попова Олена.
В 1992 навчальному році до обов'язків директора приступила Кругова Лариса Іванівна. В 1992/93 навчальному році педагогічний колектив брав участь у міському конкурсі художньої самодіяльності, де зайняв І місце вокальний ансамбль чоловіків. Призове місце зайняв хореографічний виступ учителя фізкультури Ю.В. Соболєвої.
Для дітей проводилось дуже багато заходів: КВК, осінній бал, Новорічний бал-маскарад. Для початкових класів – “Мандрівка у світ казок”, “Веселі старти”, “Турніри книголюбів”. В цьому році золоту медаль одержала учениця 11-Б класу Чернишова Світлана.
Настав новий навчальний рік. В цьому році почав роботу Загін Милосердя. За кожним класом закріплена відповідна вулиця, в кожному класі є члени загону милосердя. Також протягом навчального року проводились засідання. На засіданнях вирішувались питання про підготовку святкування таких пам'ятних дат, як день визволення Ізюма /5 лютого/, Дня Перемоги /9 травня/, Дня визволення України /жовтень/. Також членами загону надається посильна допомога ветеранам. Навесні та восени учні допомогали на пришкільних майданчиках. Проводяились уроки мужності.
В 1993/94 навчальному році відбувався учительський конкурс “Учитель року”. В ньому брав участь учитель фізкультури С.А. Фаузер. Він був нагороджений пам'ятним подарунком. Весною наша школа в ДК “Юність” святкувала свято Миколи Чудотворця. Був запрошений отець Йосип. Під час зустрічі відчувалась тепла, добра атмосфера. В кінці року на випускному вечорі була нагороджена срібною медаллю Садова Надія.
В 1994/95 навчальному році проходило свято 52 кварталу. Учні нашої школи підготували концертну програму, після чого голова квартального комітету Д.В.Тимофієнко вручив учасникам концерту подарунки. Також на цьому святі ветерани кварталу ділилися своїми спогадами, а діти із задоволенням слухали. Навесні педагогічний колектив нашої школи брав участь у міському конкурсі художньої самодіяльності, в якому зайняли призове місце “Танець з парасольками” у виконанні Усатової В.О., Скрипник Н.В., Скуйбіди Н.В.
В травні 1995 року в нашій школі святкувалось 50 - річчя Дня Перемоги. Були запрошені ветерани. Голова ради ветеранів Д.О.Правленко вручав ветеранам ювілейні медалі. Потім учні школи представили концертну програму. Пізніше ветерани були запрошені до столу. На наступний день в БК ІТРЗ відбувався огляд літературно-музичних композицій. Дивлячись на обличчя ветеранів, учні бачили, що вони наче пережили все заново, наче пригадали і побували в далекому 1941 році. В кінці навчального року на випускному вечорі учня 11-Б класу Купатадзе Габріеля нагородили срібною медаллю, грамотою “За відмінні успіхи в оволодінні окремими предметами”.
Починається новий навчальний рік. Перший загальношкільний захід – “Осінній бал”. Але кожного разу він проходить по-різному. В 1995 році був “Королівський бал”. Це був відкритий захід. Присутні були заступники директорів шкіл. В цьому заході брали участь дівчата 10-11 класів, які спочатку пройшли школу принцес. А на балу повинна бути обрана лише одна, яка стане нареченою принца. Принцеси змагалися в таких конкурсах: музичний, танцювальний, поетичний. Найцікавішим було завершення балу. На місце нареченої принца притендувало дві принцеси. Королівські придворні дали їм можливість показати свої здібності. І, взагалі, останнє слово залишалось за принцем. І ось виходить принц та оголошує, що він буде чекати наступного балу. Кожного року 2 жовтня святкуємо професіональне свято – День учителя! Діти готують привітання для своїх учителів, дарують їм квіти, малюють газети, показують концертну програму. Подібно цьому проходить ще одне свято, присвячене жіночому дню – 8 Березня. Новорічні свята кожен рік проходять по - різному, але завжди цікаво, це і Новорічний КВК для старшокласників, різні конкурси, ігри для малят, бал-маскарад. Багато музики, веселощів.
На протязі навчального року у нас в школі проходили такі заходи, як: “Поле чудес”, “Зірковий час”, “Щасливий випадок”, “Мандрівка у світ казок”, “Веселий уік-енд”, “Кришталевий черевичок” та багато інших. Учні школи доглядали за могилою загиблого льотчика, яка знаходилась на вул.Аеродромній. До свята Перемоги відбувався мітинг на могилі льотчика. Цього року срібними медалями були нагороджені: Горбачова Анжела, Бадосова Олеся, Недоступ Ольга.
1996/97 навчальний рік… 1 вересня… Знову перший дзвінок запрошує в школу учнів та вчителів. Вже стало традицією приходити в школу в цей день гостям. Приходять батьки, колишні учні, шефи, представники влади. В цьому році ми відзначили 25-річний ювілей школи, новому її приміщенню. 4 жовтня було велике свято, присвячене цьому ювілею. На святкову лінійку зібралися учні, педагогічний колектив, гості та вчителі – ветерани. Цей навчальний рік пройшов швидко. Але учні не тільки навчалися, вони активно і весело проводили свій вільний час. Цікаво в школі пройшло свято Осені. А букети та композиції, складені учнями нашої школи, були відзначені призовими місцями на міській виставці букетів. Часто проходили вечори старшокласників, КВК. Великі свята пройшли перед Новим роком. В 1-4 кл. це ранок “Зустріч з Новорічною казкою”, а в 5-8 кл. – “Новорічні зустрічі друзів”, конкурси новорічних газет, новорічних композицій. Не тільки загальношкільні свята запам´ятались учням. Цікаво проходили години спілкування, свята по класах. Навчальний рік закінчився теж святом. Це свято останнього дзвоника і випускний вечір. Зі срібними медалями закінчили школу: Смілова Світлана, Гаркуненко Юлія.
В 1997/98 навчальному році велика увага приділялась реалізації закону України “Про освіту”, впроваджувались в життя вимоги Закону України “Про мову”. Школа майже повністю переходить на навчання українською мовою, залишилось тільки 10 класів з російськомовним навчанням. Школа працює над проблемою “Формування позитивної мотивації до навчання і виховання гідного громадянина України”. Цікаво в цьому році пройшли спортивні свята, свято “Золотої осені”. А на “Веселому ярмарку” учні не тільки показали майстерність шити, клеїти, готувати смачні страви, а ще й вміння вдало продати свої вироби. В цьому році велика увага приділялась патріотичному вихованню учнів. Цікаво проходили зустрічі з ветеранами війни, уроки мужності. Особливо порадували випускники своїми досягненнями в навчанні. Їхні успіхи були відзначені чотирма медалями за навчання. Золоті медалі одержали Щербак Сергій, Криворотько Юлія. Срібні – Дерев´янко Ольга, Місечко Світлана.
1998/99 н.р. в школі працює 56 вчителів. З них з вищою освітою – 50 чол., серед них заслужений учитель України – Семотюк М.Г., І вчитель методист, 5 старших учителів, 15 учителів вищої категорії. Традиційно, як і в минулі роки, пройшов КВК між 10-11 класами. Шкільна команда взяла участь у міському конкурсі КВК “Ось ми які!” та зайняла 2 місце. А в 9-х кл. цікаво пройшов фестиваль “Театр і ми”. Золоті медалі одержали: Ромащенко Олена, Федорова Галина; срібну – Слинько Галина. Активно працює шкільний учнівський парламент. Особливо цікаво пройшов в цьому році фестиваль “Мандрівка в світ українських народних казок”. Школа зайняла 5 місце серед шкіл у міських предметних олімпіадах.
В 1999 році директором школи була призначена Петрова Надія Петрівна. У школі й далі впроваджується самоосвіта, виходячи з того, що 13 травня 1999 року Президент України Л.Д.Кучма підписав закон “Про загальну середню освіту”. Робота колективу школи спрямовується на забезпечення всебічного розвитку особистості людини. Згідно цього закону введена обов'язкова середня освіта, яка сьогодні здійснюється через одинадцятирічне навчання, а з 1 вересня 2001 року школи перейдуть на дванадцятирічне навчання. На протязі навчального року проводились захоплюючі заходи. Це і “Осінній бал” у стилі Древньої Греції, де Боги-олімпійці проголошували найкращих красунь. Шкільний Новорічний КВК між збірними командами 10-х та 11-х класів, де найкмітливішою та найвеселішою визнали команду 11-х класів. Пройшов фестиваль “Театр і ми”. І місце зайняв 9-А клас за інсценізацію п´єси М.Старицького “За двома зайцями”. В березні місяці педагогічний колектив брав участь в міському конкурсі художньої самодіяльності. Школа визнана найкращою в номінації “Танцювальний колектив”. Дійсно, на цей танок варто було подивитися. В травні місяці святкували 55- річчя Дня Перемоги. В цей день вшановували пам'ять загиблих воїнів, дякували ветеранам за мирне небо над головою. Ветеранам був даний концерт, подарували квіти, запросили за святковий стіл. Із срібними медалями закінчили: Куроп´ятник В., Афанасьєва К., Чегринець А. Також цей навчальний рік Луняк Наталія, Яковенко Тетяна, Соловйов Сергій закінчили на відмінно.
В 1999/2000 навчальному році відбувався Всеукраїнський конкурс “Класний керівник ХХІ ст..” В ньому взяла участь Гузенко І.О. – класний керівник 9-А класу і зайняла почесне ІІ місце. В 2000 році на посаду директора школи була призначена Сокол Людмила Григорівна. Заступниками директора школи по навчальній роботі стали Малик Ірина Віталіївна та Рябенко Ірина Володимирівна. Цей навчальний рік почався із впровадження 12-бальної системи оцінювання рівня знань та семестрової структури в школі І-ІІІ ступенів.Введено нове положення про навчально-освітній заклад, що спричинило необхідність внесення змін до статуту школи. Свято Першого дзвоника для першокласників не тільки перший крок в школу, але і крок в нове тисячоліття. а для випускників – новий шлях в доросле, цікаве, незалежне життя третього тисячоліття.
Вчителі школи брали активну участь в конкурсах міста. Вчитель фізики Оніщенко В.А. стала лауреатом міського конкурсу “Учитель року”. Класний керівник 10-Б класу Суховєєва Л.О. перемогла в міському конкурсі і стала дипломантом обласного конкурсу “Класний керівник – крок у ХХІ ст.” Учителі були нагороджені цінними подарунками.
В березні місяці учителі школи Куроп´ятник Г.В., Вощаний С.І., Кісіль С.І., Суховєєва Л.О., Коваленко О.О., Лаврова С.В., Бублик В.Ю., Онопрієнко В.І., Лузгіна Л.В. беруть участь у міському конкурсі – грі КВК і займають почесне ІІ місце. І хоч не вирішити було всіх проблем, їх не перелічити, але та енергія, яка надходила і охопила зал під час конкурсу, надихала конкурсантів на перемогу. Активну участь взяли члени педколективу у виставці – ярмарку передових ідей та педагогічних технологій. Роботи вчителя –методиста географії Зубко Г.А. і вчителя української мови та літератури Рябенко І.В. були нагороджені дипломами ІІІ ст. на обласній виставці-ярмарку. Робота вчителя біології Труфан Н.П. також була відзначена як цікава і змістовна та задепонована до каталогу кращих робіт цієї виставки. Учні школи також беруть активну участь у шкільних та позашкільних заходах. Це і участь у конкурсах. Радісною звісткою для школи стало те, що у спартакіаді за підсумками навчального року юні спортсмени зайняли І місце серед шкіл міста. Третє призове місце посіли учні на фестивалі юних пожежних і на змаганнях ЮДПД і були нагороджені цінним подарунком – годинником, баскетбольним м´ячем.
Команда школи посіла ІІ місце серед інтелектуалів ЗОШ м.Ізюма. Учениця 10 кл. Сидорова Ксенія брала участь в конкурсі творів “Дівочий Світ” /про роль жінок та дівчат в сучасному житті/. . По Ізюму посіла І місце і вийшла до фіналу всеукраїнського конкурсу.
В 2001 н.р. останній дзвоник пролунав для початкових класів окремо від старших, на тиждень раніше. Запам´ятався вальс випускників школи І ступеню у виконанні учнів 3-В кл. /учитель Лаврова С.В./.
По закінченню навчального року срібними медалями “За досягення у навчанні” нагороджено 6 чоловік: Зміївська Вікторія, Межерицька Інна, Масловська Олена, Михайліченко Юлія, Романов Юрій, Сидорова Ксенія.
11 школа живе та процвітає. Щороку приймає до своїх класів все нових учнів, та відпускає у доросле життя випускників. з 2000 року список медалістів поповнився не одним десятком учнів. Змінюється все навкруги, і лише 11 школа височіє на Верхньому Селищі.
